Картам Таро не тисяча років. І вони з'явились не в Єгипті. Але це не робить їх менш цікавими.
Перші відомі колоди - Tarocchi - з'явились в Північній Італії приблизно у 1430-х роках. Це були розкішні гральні карти для аристократії. Герцоги Міланські замовляли їх художникам, які вкладали в зображення алегорії чеснот, пір року, небесних сфер. Нічого езотеричного - просто складна гра для освічених людей.
Традиція використовувати карти для ворожіння виникла пізніше - приблизно у 1780-х роках у Франції. Антуан Кур де Жебелен опублікував теорію про єгипетське походження карт. Теорія була помилковою, але дуже популярною. Окультисти підхопили ідею і почали будувати системи - Каббала, астрологія, нумерологія накладались на зображення карт. Так з'явилась традиція Таро як інструменту пізнання.
Художниця Памела Коулман Сміт на замовлення Артура Едварда Вейта намалювала 78 карт, де кожна - з окремою сценою. До цього молодші аркани були просто зображенням кількості масті - як у звичайній колоді. Сміт зробила їх наративними. Ця колода - Rider-Waite - стала стандартом і досі залишається найбільш вивченою і коментованою.
Карл Юнг не залишив записів про Таро, але його ідеї про архетипи і колективне несвідоме дали нову рамку для інтерпретації карт. Сьогодні Таро часто використовують як проективний інструмент: карти допомагають сформулювати питання, побачити ситуацію з іншого боку, знайти власну відповідь. Не передбачення - а дзеркало.
В Україні традиція карткового гадання існувала паралельно з народними практиками. Сучасні українські колоди - це спроба поєднати класичну структуру Таро з власною культурою, образами та символікою. Українське Історичне Таро створено Костянтином Дяченко і містить 27 старших арканів: 22 класичні намалував художник Ігор Губський, а 5 арканів нового часу (23-27) - Наталка Кохаль, у співпраці з нумерологом Владиславом Грицаєм.